Меню
Команда
Клуб
Результати
Уболівальнику
Преса

Бомбардири
1. Кожанов - 12
2. Горопевшек - 4
3. Хагназарі - 4
4. Бартулович - 3
5. Пономар - 3
6. Курко - 2
7. Волошинович - 2
8. Болденков - 1
9. Ульянов - 1
10. Цюпа - 1
11. Карпенко - 1
12. Мельничук - 1

Новини

"Волинь" - "Геліос"

Віталій КВАРЦЯНИЙ (головний тренер ФК „Волинь”):

– У мене немає претензій до футболістів стосовно самовіддачі. Але є претензії до рівня майстерності. Вони дуже погано виконують те, що я їм кажу. На цьому я наголошую на всіх останніх прес-конференціях. У будь-якій справі є свої закони, устави. Так і у футболі. Тренер вирішує, хто б’є штрафні, хто робить навіси, хто куди біжить. Але не завжди футболісти дослуховуються до цих настанов.
От скажімо у грі в Молодіжному був такий момент. Алозі двоє захисників завалили у штрафному майданчику. Арбітр призначив 11-метровий. Майкл розумів, що після потужного ривка і значного динамічного навантаження він не може бити пенальті. І правильно зробив, що не бив, хоча до цього він реалізовував усі 11-метрові. Тоді до м’яча підійшов Войтович, забив і ми перемогли. До речі, я тоді, як і сьогодні, спеціально відійшов подалі від тренерської лави, аби не бачити момент удару. Адже досі ніяк не забуду два не забитих пенальті в Овідіополі. І треба ж таке, що ситуація знову повторилася. У перерві я запитав в Алозі, навіщо він взявся пробивати 11-метровий. Адже на передматчевій установці я наголошував, що бити повинен Войтович. Ніби всі погодилися і вирішили, у разі призначення другого 11-метрового до м’яча має підійти Войтович. Коли ми заробили другий пенальті, я зайшов у коридор стадіону, щоб не бути присутнім у момент удару. Я стояв там, і час ішов настільки повільно, що я вже почав нервувати. А потім чую шум такий іде від поля, ніби вже гра поновилася. Я вийшов з коридору і у першого працівника стадіону дізнався, що 11-метровий знову не забили. М’яч до рук взяв Жадер і нікому не віддав. Після гри бразилець сам підійшов до мене і каже: „Я знаю, я винен”. Тоді я підійшов до Войтовича і кажу: „Юра, а ти чого? Я ж тобі казав. Навіть якщо хтось забрав м’яч і не дає тобі, то що тут поробиш – бий в голову, але м’яч забери”. По цьому епізоду є в мене претензії і до Пищура, який мав втрутитись в ситуацію. Хоча знову ж я ні в чому не можу винити Жадера – він хотів забити. Важко щось сказати, але в моїй практиці ще такого не було, щоб у двох матчах ми не забили чотири 11-метрових. Це катастрофа. Ми дуже важливі очки втрачаємо. Доведеться прийняти результат таким, яким він є.

– Чи будете ви протестувати проти перенесення матчу з „Динамо-2”, через що „Волинь” залишилася без тривалої ігрової практики?
– Це питання було погоджене двома сторонами. „Динамо” мало напружений графік. А 20-го жовтня кияни на прохання „Манчестер Юнайтед” провели товариську гру молодіжними складами до U-21 з англійським клубом (перед матчем основних складів у Лізі чемпіонів). Саме через це й був перенесений наш матч з „Динамо-2”. Тому ми дали згоду на перенос. В цьому нічого особливого немає.

– Чи варто було робити заміни на початку другого тайму? Адже команда у першій половині гри грала нормально...
– Максимюк отримав ушкодження. Я просто не міг його не замінити. Жадер вже не грав. Зупинився. Я навпаки хотів завести команду. Навіть після другого 11-метрового у нас були шанси забити. Ось на останній хвилині непогана нагода була у Пищура. Але він чомусь присів на коліна, хоча подача була й так для нього зручною, і пробив вище воріт. Дуже прикро. Адже ми стараємося боротися за місця серед лідерів. Хоча у нас немає належного рівня виконавців, але ми не здаємося. Прикро за такі втрати. Поставте себе на моє місце і уявіть, що я можу відчувати. Хочеться щось собі зробити. А з цими пенальті, просто катастрофа. Пригадую, у 1989-му ми з п’ятнадцяти 11-метрових один не забили. Тоді били Бурч, Федецький, інколи Раденко. Не було ніяких проблем.

– Як думаєте, чи варто було арбітру призначати третій 11-метровий наприкінці гри, знову ж таки за явне порушення проти Алозі?
– До арбітра претензій не може бути. Він і так все робив за правилами. Йому у Луцьку пам’ятник поставити треба. А третій, ну знаєте, він собі, напевно, правильно подумав: „А який смисл знову давати їм пенальті?” Він і так дав три небезпечних штрафних за порушення проти Алозі і Пищура. Тільки забивай. Але що поробиш? Такий рівень виконавської майстерності у наших футболістів. Вони старалися. Давайте не будемо їх сварити, а краще підтримаємо, бо нам ще залишилося у першому колі зіграти три непростих гри.

– Можливо на недостатньому рівні у команді поставлена дисципліна, якщо футболісти не прислухаються до ваших порад. Наприклад, ви кажете, що сьогодні мав бити Войтович, але ж йому не дали цього зробити.
– Та я намагаюся їм пояснити, що це командний вид спорту. Більше того, відповідальність за підсумковий результат несе тренер. Сьогодні я це казав Жадеру. До речі, на тренуваннях він з десяти 11-метрових забиває десять. Після Овідіополя ми весь час тренуємо пробиття пенальті. Чесно скажу, я б ніколи не подумав, що ми знову в одній грі знову не заб’ємо два 11-метрових. Це взагалі якийсь цирк. Про що такий випадок свідчить? Про недостатню психологічну і морально-вольову підготовку. Адже перед такою відповідальною дією футболіст має повністю привести себе до ладу, зробити нормальний розбір і майстерно пробити, а не просто хотіти забити і вважати, що це бажання матереалізується.

– Який був план на гру? Робили ставку на швидкий гол?
– Фактично ми грали у чотири нападника у першому таймі. Але Алозі з Максимюком не так мене зрозуміли. Інколи у них виходило, а інколи ні. До речі, сьогодні непогано діяв Пищур. Він виграв практично всі верхові м’ячі і робив непогані скидки. Алозі, Максиюк і Павлов отримали завдання під час верхових подач прориватися до штрафного майданчика і там підбирати ці м’ячі. Але Максимюк стояв 20 метрів від Пищура, Алозі – 25. Я кричав Майклу, щоб він ішов вперед, а він не реагував. Ну що мені, скажіть, брати кувалду і бігти туди, щоб йому пояснити. З мене вже й так люди насміхаються. А я просто не розумію, як ще їм щось можна пояснити. Зробити з наших футболістів висококласних гравців уже неможливо. Ми трошки їх підтягнули до вищого рівня. Але реалізація все одно досить низько. Тому молодь намагаюся використовувати. Сьогодні сказав Руричу: „Синок, отримуєш м’яч і сам прориваєшся до воріт. Якщо не виходитиме, я сваритись не буду. А він обіграв одного, другого, третього і віддав пас невідомо куди. Женя Павлов теж не виконав установку на гру. Йому правда 16 років і він ще має заграти. Його місце було поблизу воротаря. Він мав грати на добиванні, коли Пищур з центральної зони бив головою. Але Жені там не виявилося.
Сьогодні ми мали перемагати. Дивилися касету з іграми „Геліоса”, там нічого особливого немає. Там взагалі немає команди. Вони намагаються довго розігрувати м’яч, часто використовують передачі назад на захисників. Є хіба що небезпечні дальні удари. Двічі непогано били й сьогодні. А реально сьогодні „Геліос” створив один небезпечний момент, коли після удару головою Неділько вибив м’яч на кутовий.

– Які перспективи команди?
– Ви самі бачите – стараємося грати. Не виходить. Хоча тренери працюють нормально, команда також викладається на тренуваннях. Стараємося бути серед лідерів. Хоча конкретних завдань немає, але ми сподіваємося. Тим більше є надія, що незабаром у команди з’являться деякі нові можливості. На сьогодні заборгованості по преміальних немає. Видано зарплату за вересень. З Василем Андрійовичем у нас все налагодилося, але тепер ми його серйозно підвели.
Інакше кажучи, ми робимо все, щоб стати командою вищої ліги. Але поки про це говорити рано. Потрібно добре доукомплектуватися. Потрібні серйозні кошти. Але навіть за наявних умов ми втратили 15 очок. Навіть за цього складу ми могли б мати на сьогодні відрив у 8-10 очок від основних конкурентів, але, бачите, не все виходить.

– Може варто було б у плані вихованні звозити футболістів у Нововолинськ і відправити їх у шахти, щоб побачили як свої, і, до речі, менші гроші, заробляють гірники?
– Я не прихильник того, коли порівнюють хто, скільки і як заробляє. Це дуже складно. Інша справа – похід у церкву. Це ми вже колись робили, ще у вищій лізі, коли у нас трапилася дуже неприємна смуга. Ми дев’ять турів йшли на четвертому місці, і легко могли б вийти на третє. Але одна невдача змінювала іншу. Вдома грали внічию, на виїзді програвали. Коли згадую ті часи, досі серце кров’ю обливається.

– А за футболістами того часу не жалкуєте?
– Жалкую. Але ми просто не могли їх втримати. Вони ж просили серйозні зарплати. Я тоді пішов до Столяра і сказав: „У нас забирають того і того, що будемо робити?” Столяр сказав: „Так і будемо робити”. Це зараз у нас є акціонерне товариство, а тоді й цього не було. Тоді на нормальних умовах ніхто не ходів вкладати у клуб гроші, а ризикувати не хотілося. Раптом щось би не пішло, спонсор відмовився б, і команда залишилася би ні з чим. Хоча зараз футбол не зовсім збиткова справа. Ви ж бачите – у вищій лізі у всіх майже є серйозні гроші. Вони не думають де їх доведеться брати завтра. З нами ж співпрацювати хотіли структури, які дали б якусь копійку ну максимум на рік, а що далі? Тому ми й мучились три роки самі. Того гравця продали, іншого взяли й так тривалий час виживали. Ось і зараз стараємось. Зібрали команду, щоб не була схожа на дитячий садочок, щоб було цікаво вболівальникам. Без жодного договірного матчу набрали 29 очок. Це непогано.

– Наступний матч „Волинь” проведе у Бурштині з „Енергетиком”. З цією командою у нас неприємна тенденція – ми постійно програємо. Чи вдасться перервати цю неприємну традицію?
– Та мені самому хочеться її перервати. Там, розумієте, всі дуже шустрі. Обіграв одного, а він знову перед тобою, обіграв, а він знову тебе оббіг. Коли ми вдома зіграли 2:2 в минулому сезоні, я хлопців попереджав, щоб грали до кінця. Так і сказав: „Не розслабляйтеся. Бо коли прозвучить фінальний свисток, ви вже зупинитесь, а вони далі бігати будуть”. Там якісь „енергетики”. Там пів-команди такі, що проти них я – Гулівер, а мені теж зростом хвалитися не доводиться. Вони бігають, і грати з ними буде складно.

– Чи не забагато у нас тренерів?
– Я ж казав, коли мені потрібно було їхати в Охтирку, сюди запросили Бандуру і Чиха. Вони хороші тренери, розбираються у футболістах. Коли ж мені в Охтирці не сподобалося, я повернувся. А цих людей залишив, вчинивши суто по людськи. Сьогодні Чабан у нас працює з воротарями. Журавчак – старший тренер. Він керує командою, коли мене немає і вирішує окремі питання з тренерами. Окрім того, він також відповідає за воротарів і захисників. Чих – також. Плюс розминка тренувальна – це справа досить не проста. Я цим уже не займаюсь – дивлюся в загальному за командою. Бандура і Павлов відповідають за нападаючих. Їхньою роботою задоволений. Пищур нарешті став господарем верхових подач. Майкл здав – але у нього відбуваються фізіологічні перебудови в організмі. Хоча він заробив 11-метровий на виїзді, два заробив сьогодні. Він старається, але у першій лізі йому вже просто не цікаво, це недостатній подразник для нього. Так що тренера займаються своєю роботою. Так в нас ще є тренери в ДЮСШ. Ніхто даремно грошей не отримує.

Популярні новини

У луцького клубу - потужний інвестор
У "Волині" - новий півзахисник
Перші можливі втрати "Волині"
Прес-конференція після матчу "Волинь" - "Карпати"
Заявочний список "Волині" значно побільшав
Післяматчеві коментарі Валерія Яремченка та Віталія Кварцяного
«Якщо «Шахтар» - то я з радістю»
"Волинь" переглядатиме футболістів "Дніпра"?
Балкансько-бразильське підсилення "Волині"
Ндоє таки гратиме