Володимир ЖУРАВЧАК: «Нецікаво боротися за потрапляння у десятку»
- Чи довго думали над пропозицією попрацювати тренером у Луцьку?
- До «Волині» з Олегом Лужним працювали у латвійському клубі «Вента». Однак там не склалося з фінансуванням, повернулися додому. Це була зима, я був без роботи. Зателефонував Віталій Кварцяний, запросив приїхати. Уже у Луцьку познайомився з командою, обговорили деталі. Зважив і на те, що починав тут свою кар’єру. До речі, усі, хто тут «стартував», чи то у якості гравця, чи у якості тренера, згодом мали гарне просування у кар’єрі. Взяти хоча б Мирона Маркевича.
Тут є всі умови для роботи. Особливо імпонує те, що Володимирович старається для хлопців. Добивається, аби умови для тренувань були чудові. Бо не можна готуватися на поганих полях, а потім грати у хороший футбол. Подивіться, який газон на «Авангарді», маємо чудове поле на стадіоні «Підшипник». Зараз додасться проблем, бо потрібно буде вирішувати щось з «дублем». З «Авангарду» можна було зробити ідеальний футбольний стадіончик, але є якісь труднощі. Не знаю, чому влада досі це гальмує. Хороша футбольна команда у місті – престижно. До нас скоро приїдуть «Динамо» і «Шахтар», люди зможуть прийти подивитися. Плюс це пропаганда здорового способу життя.
- Ви з Віталієм Кварцяним дві протилежності, якщо говорити про емоційність. Як це позначається на роботі?
- Це суто зовнішнє враження. Якщо люди халтурять і недобросовісно виконують щось, то теж реагую жорстко, щоб направити футболістів у потрібне русло. А емоційність Володимировича пов’язана з тим, що він максималіст. Він не грається, а живе футболом. От починається матч, футболісти виходять на поле, і він починає грати разом з ними.
Ми однаково з Володимировичем дивимося на футбол. Вимагаємо стовідсоткову віддачу. Я ніколи не зрозумію, якщо після важких двомісячних зборів з трьома-чотирма тренуваннями щодня футболіст в офіційному матчі буде розслаблятись. Для чого тоді все це? Ви самі бачили. Ми перемагали різних суперників і не останню роль у цьому відігравала наша відмінна фізична підготовка. У першій лізі ми точно нікому не поступалися, та й у прем’єр-лізі, думаю, теж виглядатимемо пристойно. Ще потрібно завжди пам’ятати, що у футбол грають для глядачів. Якщо будеш простоювати, публіка від тебе відвернеться.
- Цей сезон можна умовно поділити на дві частини – до вильоту з кубка і після. У першій футболісти не завжди виглядали досить вмотивовано…
- Перед одразу паралельно поставили два завдання. Але на першому місці дійсно був кубок. Чемпіонат чемпіонатом, але для нас важливо було потрапити у єврокубки. Знаєте, це ж велика історія для клубу. Але не вийшло. Тоді після поразки від «Таврії» Віталій Кварцяний з Василем Столяром переговорили і ми отримали нову мету. Добре, що футболісти зрозуміли і одразу переключилися на боротьбу.
Та, якщо чесно, ми і кубок не повинні були «відпускати». Кінцівка у матчі з «Таврією» була хороша. Кримчани просто відбивалися. Ми повністю домінували. Якби не пропустили тих два швидких гола, то, впевнений, перемога була б за нами. Тим більше, якби справ дійшла до овертайму. Фізично ми були на голову вищу. Та і без того мали чимало моментів. Думаю, Женя Павлов ще довго пам’ятатиме свій, коли просто потрібно було потрапити по м’ячу і забити у порожні ворота. Але, знову ж таки, не відомо, що було б, якби ми все-таки тоді перемогли. Можливо це б навпаки розслабило команду, і вона б не зачепилася за прем’єр-лігу. А грати зараз у вищому дивізіоні дуже цікаво.
- У команди були явні психологічні провали і як тоді відновлювали мікроклімат? Можливо якісь нестандартні методи використовували?
- Ситуація складалася так, що не було часу на такі моменти. Просто Володимирович перед кожним матчем проводив теоретичні заняття і настроював хлопців. Особливо після кубка. Пояснював, що це не нам потрібно, а їм самим. Бо зіграти на найвищому рівні – найкраща нагорода за всі старання. У прем’єр-лізі потрібно набагато швидше грати. У нас є перспективні футболісти, яким це під силу.
- На одній з прес-конференцій Віталій Кварцяний розповів про невеличку бійку у команді за участю Кану. Чому виникла ця ситуація?
- Ми з Володимировичем сприймаємо це нормально. Хлопці кожен день бачать одне одного, можливо десь втомлюються. А футбол гра контактна – хтось когось зачепив, потім слово за слово і все. Навпаки, це будоражить команду. Якщо гравець у такий спосіб намагається себе захистити, значить у нього є характер. І він проявиться обов’язково і під час офіційних матчів. Не можна ж бути на полі амебами.
Хороші команди награються 3-5 років. У нас же, можна сказати, народжується цікавий колектив.
- Так, за ходом першості у «Волині» з’являлися все нові й нові футболісти, до того ж, в основному легіонери - не було стабільності складу. За рахунок чого вдалося склеювати боєздатний колектив?
- Головне, що наші легіонери самі роблять правильні кроки. Раніше ми трохи робили помилку, коли селили іноземців в номері разом. Вони між собою й розмовляли по-своєму. Тепер же ми змінили тактику. Для прикладу, Ісса Ндое живе з Пашою Циркуненко. Володимирович хотів, щоб вони самі почали шукати спільну мову. І ось Ісса уже чудово може з усіма порозумітися, Кану швидко схоплює, Рамон Лопес уже взагалі проблем немає. Дехто краще орієнтується в російській, дехто почав розмовляти українською. Але головне, що до них усе необхідне тренер може донести.
- Команди прем’єр-ліги уже давно закінчили сезон, провели відпусти, зараз розпочинають підготовчий збір до нового чемпіонату й матимуть у цьому плані перевагу нам «вихідцями» з першої ліги, які грали набагато довше. Для «Волині» ж все вирішилося за два тури до фінішу першості. Чи не варто було пожертвувати ними, догравши яким-небудь третім складом, щоб і собі викроїти більше часу на підготовку?
- Це було би зовсім неправильно. По-перше по відношенню до самого чемпіонату, по-друге – за перше місце дається звання заслуженого майстра спорту. Гравців це повинно було гнати вперед. Та й Володимирович наполягав на тому, щоб постаратися вийти у прем’єр-лігу з першого місця.
Але ми часу не гаяли і, навпаки, повернули собі все на користь. Ми запросили на свої тренування чимало футболістів. Багатьох переглянули. Вже Кварцяний зробив для себе деякі висновки. Знаємо, кого викликати на збір.
- Чи реально було б зіграти з нинішньою командою у прем’єр-лізі без суттєвих вливань?
- Думаю, відсотків на сорок основний склад зміниться. Це зовсім інший рівень, вищі швидкості, краща тактична виучка. І форварди поблизу чужих воріт так не прощають, як це є у першій лізі. Тому не може бути такого фарту, коли б’ють, б’ють і не забивають.
- В будь-якому випадку від нашої команди і Віталія Кварцяного чекають сюрпризів. Уже були якісь розмови про завдання на новий чемпіонат?
- Володимирович ще повинен з президентом клубу це обговорити. Але висловлю свою думку, яка, думаю, близька до істини. Нецікаво боротися за якесь місце в середині чи за потрапляння у десятку. Куди цікавіше, коли стоїть конкретніше завдання. Але зараз потрібно, щоб головний тренер зміг підібрати собі тих, футболістів, яких він бачить у своїх схемах.
