Меню
Команда
Клуб
Результати
Уболівальнику
Преса

Бомбардири
1. Кобзар - 6
2. Ляшенко - 2
3. Войтіховський - 2
4. Хагназарі - 2
5. Климець - 1
6. Сад - 1
7. Рябов - 1
8. Цюпа - 1
9. Кучеренко - 1

Історія

1992/93. Сезон запитань

Літнє міжсезоння 1992 року розпочалося для волинських уболівальників з неприємності: пішов працювати у "Карпати" головний тренер Мирон Маркевич, прихопивши з собою тренера Юрія Дячука-Ставицького та провідних гравців Ігоря Плотка та Дмитра Топчієва. Це стало несподіванкою не тільки для прихильників команди, а й для її керівництва, проте заміну знайшли швидко. Очолити "Волинь" погодився Роман Покора, який свого часу встиг попрацювати в Луцьку, а останнім його пристанищем були все ті ж "Карпати". У своєму першому інтерв'ю Роман Михайлович скаржився на умови, в яких доводилося готуватися до нової першості - тільки семеро гравців команди були здорові.

Про конкретні завдання на сезон мови не було, хоча, як зазначав новий тренер, обмежуватися перемогою над рівненською командою ("Верес" переміг минулого сезону у своїй підгрупі першої ліги і тепер готувався до дебюту у "вишці"), як це часто траплялося за радянських часів, він не збирається. Помічником головного тренера став Володимир Байсарович. Щодо поповнення, то варто відзначити вихованців львівських "Карпат" воротаря Володимира Марчука та захисника Олега Синицького, а також повернення на Волинь Володимира Гащина, котрий вже встиг набратися досвіду в Києві, а того сезону став одним з кращих гравців команди. В заявці числився і вихованець клубу Сергій Драницький, проте йому судилося зіграти за "Волинь" пізніше.

Міжсезоння тривало цілих два місяці - новий чемпіонат почався аж у серпні. Перед стартовою зустріччю проти запорізького "Металурга" представникам "Волині" був вручений приз чесної гри - у минулому сезоні лучани заробили всього десять жовтих карток і жодної червоної. Проте вдало розпочати сезон не вдалося - у тій грі була зафіксована нульова нічия.

Правда, далі команда виступала на своєму полі досить вдало, чого не скажеш про виїздні поєдинки. Серед останніх цікавою вийшла гра шостого туру 20 вересня у Києві, коли "Волинь" змогла відіграти нульову нічию з "Динамо" (саме перед цим кияни виграли в Кубку УЄФА у віденського "Рапіда"). А за тиждень перед тим відбулася принципова гра з львівськими "Карпатами". Мирон Маркевич на власні очі побачив, що у Луцьку цілком можуть обійтися і без нього - гра вийшла цікавою і завершилася на нашу користь. Хоча вже на 12-ій хвилині тоді ще зовсім юний Андрій Гусін вивів львів'ян вперед, вже до кінця другої десятихвилинки рахунок був рівним - відзначився Володимир Дикий. А в другому таймі дубль Володимира Мозолюка дозволив "Волині" здобути перемогу - гості тільки сквитали гол під завісу матчу.

Після перемоги у сьомому турі над чернівецькою "Буковиною" лучани закріпилися всередині таблиці, відстаючи від лідера на три очка. Варто відзначити інтригу, яка панувала в тому чемпіонаті - у першому колі за лідерство боролися "Дніпро", "Шахтар" і "Динамо", а на фініші сезону тільки краща різниця забитих і пропущених м'ячів дозволила киянам випередити дніпропетровців. На жаль, на відвідуваність це впливало не надто - наприклад, гру "Шахтар" - "Волинь" відвідало всього 850 вболівальників. А подивитися там було на що - господарі накопали у наші ворота шість голів, на що лучани змогли відповісти тільки голом Мозолюка на останніх хвилинах.

У луцькому матчі проти "Кременя" 25 жовтня вперше в національних чемпіонатах лучанин був вилучений з поля. Червону картку отримав Роман Зуб, проте "Волинь" все одно перемогла - 2:1. А от наступна гра у Рівному завершилася вилученям одразу двох наших гравців. Червоні картки Синицькому та Гащину, один нереалізований пенальті в господарів і вимучена перемога "Вереса" 2:1 - ось підсумок того принципового поєдинку.

8 листопада у матчі з луганською "Зорею-МАЛС" дебютував у формі "Волині" Гоча Тибілов з Коломиї. І вже у дебютному поєдинку він зумів відзначитися дублем, зробивши таким чином значний внесок у загальну перемогу 4:2. Іграми з луганчанами команда і завершувала першу половину сезону. Після перемоги в Кубку України над житомирським "Хіміком"/"Поліссям" з другої ліги, в 1/8 фінала нашим суперником стала саме "Зоря-МАЛС". Підсумок гри в Луганську - поразка з великим рахунком - здавалося б, перекреслив усі сподівання лучан просунутися далі в цьому турнірі. Але у повторній зустрічі була зафіксована несподівано легка перемога - 5:0 - і далі пішла "Волинь".

У зимовому міжсезонні знову почали звертати на себе увагу проблеми клубу. Існували проблеми з транспортом - старий клубний "Ікарус" був непридатним для виїздів. У команди не було постійного місця для тренувань - тривала боротьба з різними відомствами за базу в Дачному. Через нестачу фінансів "Волинь" готувалася до другого кола в Луцьку, провівши тільки один повноцінний збір в прикарпатському Яремче. Команду залишив Синицький, якого запросили у "Верес", натомість прийшов перспективний Руслан Нікітін, що до цього грав у першості області за ковельський "Сільмаш". Керівництво клубу, не маючи змоги придбати дорогих гравців, пообіцяло премію аматорським колективам області за підготовку кращого гравця для "Волині".

Проте незважаючи на всі негаразди виступ команди у першому колі настроював на оптимізм. "Волинь" посідала восьме місце, Володимир Дикий тримався серед кращих бомбардирів першості. Друге коло почалося за звичним графіком - перемоги вдома та поразки на виїзді. Цікавою вийшла домашня гра з "Вересом" 2 квітня. Гості вийшли на поле у синьо-жовтій формі з великими тризубами на грудях, матч проходив за переваги лучан, проте чудово грав воротар "Вереса" Сирота. На 35-ій хвилині з пенальті зумів відзначитися Володимир Гащин - принципова перемога 1:0.

А вже через п'ять днів до Луцька на повторну гру 1/4 фінала Кубка України завітало київське "Динамо". Матч у Києві завершився поразкою наших футболістів 1:5, тож зустріч не мала принципового значення. Лучани змогли добути почесну нічию - 2:2, обидва м'ячі забив Василь Пилипенко. До речі, це були його перші та водночас останні голи за два сезони, які він провів у "Волині".

У 24-му турі вдалося зламати традицію виїздних поразок - у Чернівцях було здобуто очко в грі з "Буковиною", яка в першій половині турніру навіть претендувала на медалі. Проте за цим успіхом прийшла невдача - і знову нашим кривдником стали кияни. Після нічиїх з "Динамо" у першому колі та кубковому поєдинку вболівальники сподівалися на успіх. Проте вже на старті зустрічі два голи Леонка змусили забути про ці мрії. У другому таймі відзначився ще Сергій Ребров, і тільки під завісу гри Андрій Федецький забив гол престижу.

Далі була поразка у принциповій грі у Львові та зустріч на власному стадіоні з діючим чемпіоном країни - сімферопольською "Таврією". Гра запам'яталася в першу чергу жахливим суддівством донеччанина Чорного, який закривав очі на всі порушення правил у гостей. Як наслідок - друга поспіль домашня поразка - 1:3. Проте не тільки поганим суддівством пояснювалися неприємні результати команди. Після цих ігор "Волинь" наблизилася до зони вильоту, що цілком відповідало ігровому рівню команди. Як зазначали тоді газети, луцька команда має слабкого воротаря, ненадійний захист, втомлену середню лінію та голодний захист.

Хоча, як виявилося, в разі потреби лучани цілком здатні взяти очки там, де цього від них найменше очікували. Так було в Тернополі, бо хоча місцева "Нива" й перебувала серед аутсайдерів, в останніх турах показувала відмінну гру. Команду очолив Леонід Буряк, і перемога над "Волинню" вивела б тернопільчан з небезпечної зони, натомість відкинувши туди лучан. Була інформація, що футболістам "Ниви" пообіцяли мільйон купонів преміальних. Основні події відбулися у другому таймі. На 59-ій хвилині Мочуляк вивів "Ниву" вперед. Підтримувані переповненим стадіоном та арбітром Тютюнником з Фастова, який, за свідченнями очевидців, судив в стилі вже згадуваного Чорного, господарі кинулися подвоювати перевагу. Проте всі їхні плани зламав гол Володимира Мозолюка за 10 хвилин до закінчення гри.

Ця нічия дозволила команді спокійніше завершувати сезон. І після домашньої перемоги над "Торпедо" лучани за тур до фінішу зберегли прописку у вищій лізі. Поразка у Запоріжжі від "Металурга" - 1:4 - вже нічого не вирішувала. "Волинь" фінішувала одинадцятою, попереду був минулорічний чемпіон "Таврія", а позаду імпозантна у минулому "Буковина" - всі три команди набрали однакову кількість очок.

Загалом сезон поставив більше запитань, аніж відповідей. Лучани були єдиною командою ліги, яка не мала власної заміської бази. Команда Романа Покори здобула почесні нічиї у Києві, Чернівцях і Тернополі, проте у решті зустрічей поверталася ні з чим. Сенсаційні перемоги над "Металістом" і "Чорноморцем" чергувалися з невиразними іграми проти "Металурга" і "Таврії". "Волинь" пропустила найбільше всіх голів - аж 54. У команді грали переважно ветерани або зовсім молоді футболісти.

Денис Мандзюк