Меню
Команда
Клуб
Результати
Уболівальнику
Преса

Бомбардири
1. Кобзар - 6
2. Ляшенко - 2
3. Войтіховський - 2
4. Хагназарі - 2
5. Климець - 1
6. Сад - 1
7. Рябов - 1
8. Цюпа - 1
9. Кучеренко - 1

Інтерв'ю

Інтерв'ю з Олегом ФЕДЮКОВИМ (архів)

Про таких як Олег Федюков, пишуть: "Серця, віддані спорту". А в данному випадку - ще й рідному місту. Федюков і "Волинь" - поняття майже синонімічні, і тому луцькі вболівальники наврядчи можуть уявити кого-небудь іншого з капітанською пов'язкою. А сам Олег і не спішить нікуди йти. В свої тридцять вісім він залишається в чудовій формі, хоча й дуже зворушений порівнянням з Лотаром Маттеусом.

- Якщо чесно, не чув, щоб мене так називали. Але все одно приємно. Щодо патріотизму, то я починав у Луцьку, пізніше, правда, попав в "Дніпро", але довго в цій команді не затримався і повернувся додому. Взагалі, мене в цьому місті все влаштовує і, не дивлячись на деякі запрошення, я ніколи не намагався змінити "порт прописки".
- А запрошень, думаю, було чимало?
- Як сказати... В свій час запрошували в Польщу, але взнав про це від президента, я пошуткував: "Нема в ляхів таких грошей, щоб Федюкова "купити"".
- Що допомагає вам залишатися в такій чудовій формі?
- Якщо бути відвертим, то мені тяжко відповісти на це запитання, тому що я ніколи про це не думав. Напевне професійне відношення до себе і своєї роботи, котру я дуже люблю. Допомагає і сім'я: жінка і двоє хлопців. Я, навіть не помітив, як виросли мої діти, весь час був на зборах. Якось приїхав в Луцьк і пішов з малим Дмитром погуляти. Тримав його на руках, а потім зустрів на вулиці знайомого і відволікся, загубив сина із виду. Дивлюсь, а він вже ходить! Ну, а футбол є футбол. Я окрім нього нічого не вмію. В бізнес не піду, немає в мене такої жили, а на базарі стояти, звичайно, можна, але не хочеться. Мені колись батько сказав "золоті слова": "Сину, ти попрацюй на авторитет, зароби його, а потім він все життя буде працювати на тебе". І я намагаюся так і робити. Тепер же, дійсно, мене всі знають, поважають, і я міг би без особового запрошення піти на аудієнцію до мера чи губернатора. Да тільки не роблю цього, немає для чого. Але за добре відношення вдячний.
- Чи правда, що Ви дали слово вивести "Волинь" в Вищу лігу, а потім повісити бутси на гвіздок?
- Була така ідея. Але це залежить від тренера. В нас з Віталієм Кварцяним дуже відверті відносини. Ми з ним домовились: він мені шукає заміну, а як тільки знаходить, я йду. Я ж не вічний, чимало в житті буває: картки, травми.
- Проблема у тому, що повноцінної заміни Вам не вдається знайти...
- Ну, зі сторони видніше. Мені теж було у кого повчитись. І в "Дніпрі", коли лівим захисником грав, з такими партнерами на поле виходив, що на все життя хватило: Іван Вишневський, покійний, Володимир Багмут. А окрім того, доля зводила з Сергієм Ященко, Андрієм Ділаєм...
- Пограли Ви і з Олегом Лужним...
- Знаєте, він, коли до нас попав в 1985-м році, особливо не виділявся. Я потім на деякий час команду покинув, приходжу, а тут вже такий гравець! Від Бога, що називається.
- "Волинь" завжди славилась своїми талантами...
- Знаете, ситуація ситуації різня. Ось зараз, наприклад, ходять чутки, що на нашого Василя Сачка майже саме "Динамо" претендує. Так ось я з Василем поговорив і згадав такий випадок. Був у нас ще при Раденко гравець - Олег Саутін. Талановитий хлопець і страшно рвався в Київ. Що ж: запросили його в "Динамо", да тільки не зміг він там заграти. І покотився: "Динамо-2", "Динамо-3" і так далі. Шкода хлопця.
- Але є і протилежні приклади - той же Анатолій Тимощук.
- Анатолій більше любив футбол. Його запрошували "Динамо", "Шахтар" і "Чорноморець". Він поїхав в Донецьк, спочатку грав за дубль, інколи тільки виходив на заміну, і потихеньку додавав. Згадується він і в Луцьку часто брав на себе ініціативу, бив по воротам чи не з центру поля. Старші йому докоряли, мовляв, не так треба грати. І він прислуховувався, залишався після тренувань, працював. А, повертаючись до нашого Сачка, скажу, що йому потрібно з "Волинню" ще з рік в Вищій лізі пограти, а там все в нього наладиться.
- Судячи з усього - Ви гарний вихователь. Хотіли би футбольного майбутнього для дітей?
- Старший син вже закінчив школу, мабуть, що піде по іншому шляху. Молодший же, може бути, ще стане гравцем. Я, знаете, зараз намагаюсь дітям більше уваги приділяти, щоб компенсувати його дефіцит в попередні роки. Сім'я - мій єдиний відпочинок. А помимо сім'ї книги.
- Ваш тренер Віталій Кварцяний надає перевагу О. Дюма, а Ви?
- Незнаю, нарахунок Дюма, та тільки я через Володимировича до цих пір не можу прочитати останню книгу з бандитського циклу "Я - вор в законе". Вона у мене вже місяць лежить.
- Мабуть, тільки й лишається, що телевізор дивитись?
- А чому й ні. Наприклад, Лігу Чемпіонів. Тут у нас з головним смаки співпадають. Мені, як і йому, подобаються "Барселона" і "Реал", ці команди навіть програти красиво можуть. А ще я з задоволенням спостерігаю за грою Роберто Карлоса. Якщо відверто, він мене чимсь в молодості нагадує. Я теж, коли стартова швидкість були вища, любив пройти по флангу і подати в центр або ж пробити. Саджаю дітей біля себе і кажу: "Дивіться пацани, ось так ваш батько грав".

www.fcvolyn.com
Архів